Голодомор 1932-1933 років

Голодомор 1932-1933 років

ГОЛОДОМОР 1932-1933 РОКІВ

Причини і передумови

ГОЛОДОМОРУ

Одним із найжорстокіших зло-чинів сталінізму проти українсь-кого народу був організований ним голод 1932-1933 рр. До цього голоду держава штовхала село, яке відмовлялося прийняти кол-госпну систему з початку колек-тивізації. Протягом січня-листо-пада 1930 р. в Україні було заго-товлено 400 млн пудів хліба. За такий же період 1931 р. держав-ні заготівлі становили 380 млн пудів. Але цього було досягнуто в результаті знекровлення села. У багатьох селян у 1931 р. вилу-чили все зерно, у тому числі по-сівний фонд. Узимку 1931/32 р. голод вже стукав до селянських хат України. Фізично ослаблене селянство не могло ефективно провести весняну посівну кам-панію 1932 р. Ускладнювали си-туацію і безгосподарність у колгоспах, повна незацікавленість селян у ефективній, продуктив-ній роботі в них. На 20 травня 1932 р. у республіці було засіяно трохи більше половини запла-нованих площ. Внаслідок неякі-сного обробітку просапних куль-тур частина посівів загинула. І все ж не природні чинники бу-ли причиною трагедії українсь-кого селянства. Врожай 1932 р. лише на 12% був менший серед-нього врожаю за 1926--1930 рр. і міг би забезпечити населення України мінімумом продоволь-ства.

Але цього не сталося. Набли-ження катастрофи відчувалося в середині 1932 р. Угорський пись-менник, активний учасник гро-мадянської війни на боці біль-шовиків Мате Залка, перебува-ючи влітку 1932 р. в Україні, за-лишив такий запис у щоденни-ку, датований 11--13 червня: «Україна, незважаючи на нормаль-ний урожай, приречена на го-лод... Це - трагедія». Саме в цей період на полях ночами почали з'являтися селяни -- переважно жінки, яким нічим було годува-ти дітей. Цих нещасних у чинов-них кабінетах називали «перу-карями»: вони ножицями зріза-ли колоски на тих полях, де ще рік-два тому працювали як пов-ноправні господарі. Незабаром явище набуло масового харак-теру. У серпні селяни почули про реакцію на це Й.Сталіна, наз-ваного офіційною пропагандою «батьком колгоспників». 7 серп-ня він власноруч написав закон про охорону соціалістичної влас-ності, який за крадіжку колго-спної чи кооперативної власнос-ті передбачав розстріл з конфі-скацією майна або позбавлення волі строком не менше 10 років з конфіскацією майна. Сучасни-ки називали цей закон «законом про п'ять колосків».

Незважаючи на небачену ра-ніше жорстокість, забезпечити хлібозаготівлі в 1932 р. не вдало-ся. На 1 листопада було Заготов-лено лише 195 млн пудів. У дея-ких районах місцеве керівницт-во, усвідомлюючи масштаби го-лоду, що насувався, дозволило колгоспам залишати зерно для сівби та в страховий фонд. Саме так зробили керівники Оріхів-ського району Дніпропетровсь-кої області. Довідавшись про це, Сталін наказав вчинити над ни-ми жорстоку розправу. Старший агроном райземуправління був засуджений до розстрілу, п'яте-ро керівників і спеціалістів -- до 10 років концтаборів, інші п'я-теро - до 8,*двоє - до 5 років

Державна політика в селі за голодомору

Інформація про голод, що над-ходила з багатьох джерел, у де-талях була відома вищому керів-ництву партії й держави. Але за-мість того, щоб рятувати селян, держава посилила тиск на них, прагнучи за будь-яку ціну вико-нати план хлібозаготівель. На місця були направлені надзви-чайні комісії ЦК ВКП(б). В Ук-раїні хлібозаготівельну комісію очолював В.Молотов, який діяв особливо жорстоко. У районах, занесених на «чорну дошку» за «злісне саботування» хлібозаго-тівель, згідно з постановою РНК УСРР від 6 грудня 1932р., конфі-сковували продовольчі й посівні фонди, припинялося постачання товарів, на місцевих керівників і колгоспників обрушувалися ре-пресії. Наприкінці грудня 1932 р. в Україну прибув Л.Каганович, він привіз директиву Й.Сталіна про здачу - в разі невиконання плану хлібозаготівель - насін-нєвих фондів. Обласне керівни-цтво одержало телеграму за під-писом вищого керівництва УСРР з категоричною вимогою в най-стисліші строки «ліквідувати са-ботаж».

У січні 1933 р. Сталін замінив керівництво Харківського і Дніп-ропетровського обкомів КП(б)У. Другим секретарем ЦК КП(б)У ісекретарем Харківського (столи-чного) обкому партії став посла-нець И.Сталіна - П.Постишев. Переїхавши на роботу в Україну, він залишився секретарем ЦК ВКП(б) і членом Політбюро ЦК. Таким чином, у партійній ієрар-хії він стояв вище генерального секретаря ЦК КП(б)У, яким за-лишався С. Косіор. П. Постишев очолив кампанію репресій проти тих комуністів, які не знаходили в собі сил для ролі катів власно-го народу. Протягом року, почи-наючи з 1933 р., із КП(б)У виклю-чили 100 тис. чол. Вони були роз-стріляні або вислані.

ЦК КП(б)У, РНК УСРР, десят-ки тисяч місцевих партійних і ра-дянських керівників, суд і проку-ратура республіки, органи ОДПУ на території власної республіки стосовно власного народу діяли так, як нечасто дозволяли собі діяти загарбники в окупованій країні. Подвірні обшуки супрово-джувалися конфіскацією не ли-ше зерна, а й картоплі, буряків, сала, м'яса та інших продовольчих запасів на зиму. Селяни були поз-бавлені всього їстівного. Цим пар-тійно-державний апарат цілком свідомо прирікав їх на смерть. Го-лод охопив регіони найінтенсив-нішого сільського господарства -- Україну, Північний Кавказ і Ку-бань, Поволжя, Північний Казах-стан. Найбільших масштабів го-лод набрав в Україні.

Демографічні втрати

Голодомор 1932-1933 рр. спри-чинив величезну смертність населення, особливо дітей і стари-ків. Селяни змушені були їсти со-бак, котів, щурів, трупи коней, листя й кору дерев. Траплялися численні випадки канібалізму. Села обезлюдніли. Живі не мали сил ховати померлих. У деяких населених пунктах над сільрада-ми вивішували чорні прапори: це означало, що жителів тут уже немає. А в цей час на сусідніх залізничних станціях, у елевато-рах під охороною міліції збері-галися тисячі пудів хліба.

Поставлені у безвихідь, селяни кидали домівки й пробували ді-статися до міста. Не всім це вда-валося. Багато гинуло просто не-ба на дорогах. Інших зупиняли міліцейські кордони. До міста потрапляло порівняно мало лю-дей. Але порятунку не було й тут. Прагнучи врятувати хоча б ді-тей, батьки залишали їх у ліка-рнях, державних установах, у під'їздах будинків і просто на вулицях. Лише з травня-червня 1933 р. держава стала надавати деяку допомогу українському се-лянству.

Донині не встановлено кіль-кість жертв голоду 1932-1933 рр. Сталінське керівництво заборони-ло згадувати про нього в засобах інформації. У січні 1933 р., коли від голоду щоденно гинули деся-тки тисяч селян, Сталін на об'єд-наному пленумі ЦКК і ЦК ВКП(б) заявив, що матеріальне станови-ще робітників і селян поліпшуєть-ся з року в рік і що в цьому можуть сумніватися лише затяті вороги радянської влади Дослідження голодомору 1932-- 1933 рр. в Україні розпочалося на-прикінці 80-хроків. Авториназива-ють різні цифри померлих від го-лоду, які істотно різняться - від 3,0 до 4,5 млн чол. Голодомор, штучно створений сталінським керівниц-твом, був однією з найжахливіших за останні декілька століть траге-дій українського народу.

Ще не розвіявся трупний смо-рід в опустілих українських хатах, а з інших республік СРСР, особли-во з Росії, вже прямували ешелони з переселенцями. До кінця 1933 р. у Донецьку, Дніпропетровську, Одеську і Харківську області пере-селилося 21,9 тис. господарств -- близько 117,1 тис. чоловік.

Голодомор 1932--1933 рр. нале-жить до трагедій, наслідки яких відчуваються багато десятиліть. Умирали від голоду здебільшого селяни. Трагедія 1932--1933 рр. остаточно зламала їхній опір кол-госпно-феодальній системі, сут-тєво підірвала сили у відстоюванні споконвічних національних прав. Саме цього прагнув тоталітарний режим, саме про це цинічно гово-рили його ставленики в Україні. «Між селянами і нашою владою точиться жорстока боротьба. Це боротьба на смерть. Цей рік став випробуванням нашої сили і їх-ньої витривалості. Голод довів їм, хто тут господар. Він коштував мільйони життів, але колгоспна система існуватиме завжди. Ми виграли війну!» - підбивав під-сумки голодомору секретар ЦК КП(б)У і секретар Дніпропетров-ського обкому КП(б)У М. Хатаєвич